Наші дизайнери детально вивчили орнаментику на представлених взірцях. На старовинних виробах Косачів було закладено доволі знайомий символізм – дерево життя, яке об’єднує минуле, теперішнє та майбутнє. Воно є одним із найбільш символічних елементів українського рушника. Ця вишивка втілює давню та багатозначну спадщину українського народу. Важливо, що дерево зображали симетричним, воно повинно було містити не менше трьох ярусів. Від їх кількості залежало, яку інформацію власники хотіли зашити в рушники.
Три поверхи – священна трійця, щасливе спокійне сімейне життя; чотири – реалізація ідей, добробут і статок родини; п’ять – втілення творчих задумів, духовні цінності; шість – єднання з Богом, духовна і фізична досконалість; сім – приєднання до невидимих світів, таємниць всесвіту.
На рушниках Косачів зображено чотирьохярусне дерево, де переплітаються квіти, зорі та бруньки, по краю виробу вишивка доповнюється безконечником. Зображені на ньому зорі-квіти – уособлюють гармонію, стабільність, благополуччя та життя. Бруньки на рушнику – початок зародження життя. Вишиті квіти – щастя, кохання і плодючість.
Символізм закладений в рушниках розповідав про багатогранні традиції родини, її звичаї та бажання, закарбовуючи кожним стібочком історію на гладкому полотні.
«Едельвіка» перейнялась відтворенням цієї історії. Наша дизайнерка – Ольга Сосницька – ділиться враженнями та тонкощами, які виникли в процесі відтворення узорів машинною вишивкою: «Ця робота була особливою для мене, я розуміла, що моїм завданням є не лише створити дизайн і передати автентику узорів та стібків стародавніх рушників родини Косачів, а й зберегти сімейні цінності та продовжити історію, яка є безцінною».
Ольга також розповіла про чотири важливих етапи розробки дизайну та перенесення його на полотно, важливим було «гарно почати та гарно завершити», тому зосередженість була максимальною. На першому етапі основним акцентом була вишивка по краю рушника. Роздивляючись узори оригінального виробу, дизайнерка з вишивки намагалась максимально передати традиційний вид стібка, його форму, розмір.
Другим етапом було створення вишивки середньої частини рушника. Складність полягла в тому, щоб підлаштувати розроблений узор під наше устаткування та зробити вишивку безперервною. Тут було застосовано «ручний» стібок машинної вишивки, який потребував неабияких затрат часу. Третім, особливим етапом, було відтворення «дерева життя».
На Косачівських рушниках, узори квітів, гілок, стебел, бруньок були різної форми та розміру, тому важливо було передати всі елементи такими, якими вони були в оригінальній версії. Ця частина рушника потребувала значних зусиль, щоб ідеально перенести первинний орнамент на нове полотно. Саме на цьому етапі одночасно вишивалось дві сторони рушника. І, третім, заключним етапом було пошиття вишитого рушника.